Методична робота – це спеціальний комплекс практичних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки, передового педагогічного досвіду і спрямовані на всебічне підвищення компетентності і професійної майстерності кожного вчителя. Цей комплекс орієнтований перш за все на підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу, а в кінцевому результаті – на підвищення якості й ефективності освітнього процесу.

Метою методичної роботи в школі-інтернаті є формування професійно-педагогічної культури педагогів, ріст рівня педагогічної майстерності вчителя і педагогічного колективу, що є одним з основних засобів досягнення головної мети – якісної освіти.

Завдання методичної роботи:

  • кадрове та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;
  • впровадження інноваційних методик і технологій у навчально-виховний процес;
  • вивчення, накопичення та впровадження в практику нових освітніх технологій і систем, а також перспективного досвіду вчителів-новаторів;
  • залучення педагогів до науково-дослідницької роботи.

Форми організації методичної роботи:

  • педагогічна рада;
  • методична рада;
  • методичні об’єднання вчителів;
  • творчі групи вчителів;
  • проблемні семінари;
  • виставки, конференції;
  • самоосвіта;
  • наставництво.

Підвищенням науково-методичного рівня професійної майстерності педагогів школи-інтернату займається методична рада.

В школі-інтернаті працює 4 методичних об’єднання педагогів:

  • методичне об’єднання вчителів початкових класів (керівник Булана І. В.);
  • методичне об’єднання вчителів природничо-математичного циклу (керівник Абрамова Н. В.);
  • методичне об’єднання вчителів гуманітарного напрямку (керівник Смєльцова Н. В.);
  • методичне об’єднання вихователів (керівник Гавриленко М. І.).

 

Сприяння збагаченню педагогічного процесу новими прогресивними і більш досконалими методами і засобами навчання відбувається через впровадження в практику роботи закладу передового педагогічного досвіду і досягнень науки і техніки (зокрема впровадження в навчально-виховний процес та в управлінську діяльність закладу інформаційно-комунікаційних технологій).

Враховуючи запити сучасного суспільства, а також структуру, спеціалізацію та навчальні профілі навчального закладу головним завданням санаторної школи-інтернату є дати дитині повноцінну освіту, яка відповідає державному стандарту, а також підвищити якість її здоров'я, провести соціальну і психолого-педагогічну реабілітацію, виховати потребу вести здоровий спосіб життя, навчити бути соціалізованою, оптимістичною, вірити в себе. Збереження духовного, морального та фізичного здоров’я учасників педагогічного процесу є важливим чинником соціалізації особистості.

З 2015 року наступні 5 років школа-інтернат в рамках виконання обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» буде працювати над власним науково-методичним проектом «Створення здоров’язберігаючого культурно-освітнього простору як фактор успішної соціалізації особистості».

На наступні 5 років перед педагогічним колективом закладу стоять такі завдання:

1. Створення умов для активного включення вихованців в навчально-виховний процес і процес реабілітації і соціальної адаптації.

2. Посилення інтеграції навчально-виховного і лікувально-оздоровчого процесів.

3. Активізація роботи по впровадженню нових освітніх технологій і принципів організації освітнього процесу, що забезпечують ефективну реалізацію нових моделей і змісту освіти, у тому числі з використанням сучасних ІКТ.

4. Удосконалення системи проектної і дослідницької діяльності вихованців і педагогів.

5. Допомога вихованцям в опануванні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості. Активна підготовка учнів до свідомого вибору життєвих перспектив та майбутньої професії.

6. Визначення показників, що характеризують соціальний розвиток особистості на різних вікових етапах.

7. Оптимізація роботи з соціально-психологічної адаптації вихованців.

8. Створення розвивального освітнього простору. Розвиток творчого середовища для виявлення особливо обдарованих дітей.

9. Розвиток системи моніторингу якості освіти (комплексної оцінки академічних досягнень вихованця, його компетенцій і здібностей).

10. Удосконалення методики освітнього процесу і освітніх технологій з використанням дистанційних освітніх технологій навчання.

11. Вивчення досвіду з реалізації принципів лікувальної педагогіки і використання технологій особистісно-орієнтованого підходу в організації навчально-виховного процесу.

  

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

   Перехід до інформаційного суспільства, необхідність переходу до безперервної освіти, зародження і розвиток системи дистанційного навчання, приєднання України до Болонського процесу (у 2005 році) практичний перехід до особистісно-орієнтованих методів навчання в сукупності приводять до істотних якісних і кількісних змін у функціонуванні педагогічних систем.

   Завдання сучасного вчителя загальноосвітньої школи – розвивати у школярів пізнавальну потребу, навчити школяра вчитися самостійно, тобто знати, як здобувати знання самотужки, вміти використовувати їх у нестандартній ситуації. Саме тому впровадження елементів дистанційного навчання є важливим етапом в удосконаленні освітньої діяльності школи.

   Перспективною тенденцією в розвитку безперервної освіти, його доступності, особистісної орієнтації є доцільне поєднання традиційних і дистанційних форм і методів навчання.

   З метою впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу сучасних інформаційних та педагогічних технологій шляхом створення системи надання дистанційних послуг НАКАЗом МОН від 29.12.2009 № 1231 схвалена Концепція науково-педагогічного проекту "Дистанційне навчання учнів".

В концепції, зокрема, відзначається, що реалізація системи дистанційного навчання в реальній педагогічній практиці дозволить вирішити ряд завдань:

- забезпечення доступності різноманітних навчальних ресурсів;

- здобуття загальної і професійної освіти в зручній, адекватній і відповідній очікуванням того, хто навчається, формі;

- підвищення кваліфікації, перепідготовка або зміна області професійної діяльності;

- інтенсифікація системи освіти;

- розвиток творчих і інтелектуальних здібностей людини за допомогою відкритого та вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті;

- обмін даними, комунікативна діяльність на базі спільних інтересів, перш за все освітніх і професійних;

- сприяння розвитку профільної освіти у загальноосвітньому навчальному закладі;

- організація дозвілля, відпочинку і розвитку та інші.

   Ми працюємо з дітьми, які досить часто та тривало хворіють, тобто не мають змоги відвідувати уроки. Засвоєння навчального матеріалу неможливе без системного підходу до процесу навчання. Актуальним є навчання з використанням сучасних засобів телекомунікації і дистанційних форм навчання. Тому, звичайно, умовою успішного впровадження цього виду навчання є наявність необхідної технічної підтримки, оволодіння педагогічними працівниками необхідними навиками роботи з комп’ютерною технікою та їх визначення із формами дистанційного навчання та впровадження останніх у навчальний процес.

   Які ж шляхи впровадження елементів дистанційного навчання можливі у загальноосвітній школі?

   У дистанційному навчанні використовують традиційні форми навчання, тільки дещо модифіковані. Розглянемо деякі з них.

1. Одна з найважливіших форм навчальних занять - лекція. Шкільна лекція – така форма навчання, за якою вчитель, викладаючи навчальний матеріал, допомагає учням сформулювати проблеми; опанувати логіку пізнання; зробити власні відкриття.

   За умов застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій загальні вимоги до лекції зберігаються. Лекції при дистанційному навчанні можуть проводитися в реальному і нереальному часі, фронтально й індивідуально. Доцільним є проведення "електронних лекцій". Під електронними лекціями прийнято розуміти набір навчальних матеріалів в електронному вигляді, що включає текст лекцій, демонстраційний матеріал, додаткові відомості з теми лекції та ін., оформлені у вигляді окремих файлів.

   Електронні лекції мають свої особливості, які відрізняють їх від традиційних: чітко структурований зміст; блокова схема побудови матеріалу; розвинена гіпертекстова структура; використання додаткових прийомів викладу матеріалу (звук, анімація, графіка). Електронна копія друкованого тексту лекції є однією з примітивних варіантів електронних лекцій. Єдина перевага електронних копій - простота складання. У виняткових випадках електронні копії можуть частково замінити повноцінні електронні лекції.

   Створити електронну лекцію під силу кожному вчителеві – достатньо відсканувати потрібний теоретичний матеріал, розмістити в певній послідовності, пов’язати гіперпосиланнями – лекція готова!

2. Надавати допомогу в самостійному опануванні навчальним матеріалом та керувати роботою учнів допомагають учителеві консультації. Вони можуть бути індивідуальні й групові. Консультації із застосуванням засобів інформаційних та телекомунікаційних технологій: телефону, електронної пошти, ICQ, Skype, відео- й телеконференцій. В роботі з невстигаючими учнями дуже корисним буде використання дистанційних форм навчання. Ця робота головним чином має бути спрямована на те, щоб така дитина опинилися в ситуації успіху. Цьому сприяють різноманітні тренажери (наприклад, з вивчення географічної номенклатури, зі складання графіків та секторних діаграм). Також в роботі з такими дітьми зручно використовувати розсилку додаткових диференційованих завдань. В таких дистанційних завданнях мають бути план завдання; легкий для розуміння матеріал; велика кількість вправ на повторення.

3. При викладанні всіх навчальних дисциплін після опрацювання певної навчальної теми широко використовують семінари - дискусію з розглянутої тематики. Недолік традиційних семінарських занять полягає в пасивності слухачів, створення видимості активності шляхом попереднього розподілу питань і виступів, відсутність справді творчої дискусії. Семінари за умов застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій можуть проводитися за допомогою комп'ютерних відео- й телеконференцій.

   У педагогічному аспекті відеоваріант нічим не відрізняється від традиційного, тому що учасники процесу бачать один одного на екранах моніторів комп'ютера. Віртуальні семінари - семінари, коли учасники не бачать один одного, а обмінюються тільки текстовими повідомленнями.

   Семінари можуть проходити у нереальному масштабі часу (off-line) і при цьому вчитель може оцінити активність кожного слухача. Якщо конференція не модерується (не керується), то кожен учасник бачить на екрані всі тексти питань і відповідей інших учасників семінару. 4. Форум – найпоширеніша форма спілкування викладача й учнів у дистанційному навчанні.

   Форум може бути присвячений будь-якій проблемі або темі. Модератор форуму (мережевий викладач) реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.

   Наприклад, під час роботи малої групи учнів над проектом, створюються форуми для кожної окремої групи з метою спілкування під час проведення дослідження над вирішенням поставленого для даної групи завдання, потім – обговорення загальної проблеми проекту усіма учасниками навчального процесу (веб-конференція).

5. Ще один вид спілкування користувачів мережі в режимі реального часу - чат. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіовідеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час вивчення, наприклад, іноземної мови у дистанційній формі є важливим моментом. Це реальна можливість мовної практики, яка проводиться у рамках запропонованої для дискусії проблеми, сумісної проектної діяльності, обміну інформацією.

6. Для організації дослідницької діяльності учнів в мережі Інтернет використовують веб-квести. Квести створюються для того, щоб учні вчилися використовувати отриману інформацію з практичною метою. Дана технологія сприяє розвитку критичного мислення, аналізу, синтезу і оцінки інформації. Робота з веб-квестами може бути запропонована і як домашнє завдання для учнів, які цікавляться предметом, її можна провести в класі за наявності здвоєних уроків. Реальне розміщення веб-квестів в мережі у вигляді веб-сайтів, створених самими дітьми, дозволяє значно підвищити мотивацію учнів на досягнення кращих навчальних результатів.

7. Технологія, що дає можливість повною мірою відтворити умови колаборативної (спільної) форми організації навчання, а саме семінарських і лабораторних занять, лекцій тощо – вебінар. При цьому учасники вебінару можуть фізично знаходитися в різних місцях, а їх взаємодія забезпечується завдяки активному застосуванню засобів аудіо- та відеообміну даними і спільної роботи з різноманітними об’єктами.

   Кожен учасник вебінару виконує свою роль, яка визначає інтерфейс віртуального класу і право на використання функцій, що може передаватися іншим учасникам.

   Розширення можливостей учителя при застосуванні дистанційного навчання підсилює мотивацію навчання учнів. За допомогою дистанційної форми навчання можна брати участь у міжнародних Інтернет-проектах, проводити шкільну дослідницьку діяльність, бути активними учасниками Інтернет-олімпіад, творчих конкурсів.

   Така форма сприяє використанню Інтернет-ресурсів, створенню власних мультимедійних презентацій, використанню інформаційно-комунікаційних технологій у позаурочний час. Використання учнями інформаційно-комунікаційних технологій з елементами дистанційного навчання в освітньому процесі на уроці і в позаурочній діяльності в школі з'явилося завдяки поширенню в педагогічному середовищі варіативних моделей проведення уроків.

В рамках дистанційної форми навчання можемо виділити такі модифікації:

 Дистанційна форма навчання. Учень індивідуально записується на курс та навчається дистанційно за методикою відповідного навчального центру.

 Дистанційно-очна форма навчання. Учень вивчає предмет у школі та має можливість додатково вивчати його дистанційно. Дистанційний вчитель (тьютор) може бути іншим, або цю роль виконує шкільний учитель. Дистанційні матеріали органічно включаються в традиційний навчальний процес.

 Класно-дистанційна форма. Учні одного класу однієї школи вивчають предмет у дистанційній формі. Вони мають можливість спілкуватись зі своїм вчителем. Кількість очних уроків зменшується, та вони перетворюються на очні консультації. У якості тьютора виступає вчитель даної школи.

 Дистанційна форма з учителем-куратором. Учні навчаються дистанційно – тьютор з іншої школи. Шкільний вчитель з предмету дистанційного навчання виконує функції консультанта на місці (роз'яснює учням деталі дистанційного навчання та складний матеріал з предмету).

 Учні беруть участь в окремих тематичних вебінарах, які обговорюються на очних заняттях. Можливі інші форми навчання з використанням Веб 2.0.

   Отже, дистанційне навчання сприяє поширенню інформаційно-комунікаційних технологій, використанню їх засобів (SMART-дошка, навчальні CD-диски, мультимедійне програмно-методичне забезпечення, використання аудіо-, відеоматеріалів, телевізійних навчальних програм, Інтернету).

   Процес введення дистанційних елементів в освіту дозволяє:

• Економити час учня і вчителя.

• Вносить елементи новизни у процес навчання для учнів і вчителя, дозволяє учневі відчути самостійність і разом з тим відповідальність, що підвищує його мотивацію до навчання.

• Бути в деякій мірі готовим прийняти дистанційне навчання в цілому, так як учень має право обрати цю форму навчання.

• Розвивати в учнів навички до безперервної освіти і підвищення кваліфікації у майбутній професійній кар'єрі. Підводячи підсумок хочу відзначити наступне. Суспільство змінюється, відбуваються суттєві зміни в освіті і хочемо ми цього, чи ні – ми маємо теж змінюватись, вносити певні корективи в свої традиційні методики викладання певних предметів – цього потребує час. Форми і методи навчання кожен має обирати використовувати на свій розсуд. Кардинальних змін не повинно бути, а поступове впровадження інноваційних форм і методів навчання і, зокрема, окремих форм дистанційного навчання, є необхідним.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонов Г. Дистанційне навчання: мода чи потреба? // Освіта України. – 4 квітня (№25). – с. 10

2. Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

3. Варзар Т. Дстанційна освіта в сучасній освітній діяльності //Українознавство. – 2005. –№ 1. – С. 116–119.

4. Дерба Тамара Олександрівна. Дистанційне навчання школярів. – Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/e-journals/ITZN/em13/content/09dtossi. htm

5. Дистанційне навчання: Тренінг з організації дистанц. навчання на платформі WebСТ. – Режим доступу: httр://www. users. kharkiv. com. - Заголовок з екрана.

6. Житник Б. Ю. Форми і методи навчання. – Х.:Основа, 2005 – 125с.

7. Жуковська. Д. В. Засади дистанційного навчання школярів. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 53. Педагогічні науки. – Режим доступу: httр://www. . nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/VZhDU/2010_53/vip_53_29. pdf

8. Инновации в общеобразовательной школе. Методы обучения. Сборник научных трудов / Под. ред. А. В. Хуторского. – М., 2006. – 290 с.

9. Комп’ ютерні системи контролю знань у дистанційному навчанні// Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. –№ 2. – С. 68–71.

10. Комплекс методических материалов "Подготовка и поддержка педагогов- кураторов, участвующих в Интернет-обучении школьников" // Російський сайт методичної підтримки учителів. – Режим доступу: httр:// school. iot. ru/– Заголовок з екрана.

11. Концепция организации обучения школьников с использованием Интернет на профильном уровне // Російський сайт методичної підтримки учителів. –– Режим доступу: httр:// school. iot. ru/– Заголовок з екрана.

12. Концепция развития дистанционного образования на территории государств-участников Содружества Независимых Государств: (Проект) // Открытое образование. – 2003. – № 3. – С. 9–13.

13. Кузнецов А. А., Пинский А. А., Рыжаков М. В., Филатова Л. О. Структура и принципы формирования содержания профильного обучения на старшей ступени. – М., 2003.

14. Методика обучения учащихся через Интернет // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [ Електронний ресурс] – Режим доступу: httр:// school. iot. ru/– Заголовок з екрана.

15. Методические материалы по организации Интернет-обучения школьников на профильном уровне // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school. iot. ru/ – Заголовок з екрана.

16. Методические рекомендации для педагогов-кураторов // Російський сайт методичної підтримки учителів.. – [ Електронний ресурс] – Режим доступу: httр:// school. iot. ru/– Заголовок з екрана.

17. Моисеева М. В., Полат Е. С., Бухаркина М. Ю., Нежурина М. И. Интернет- обучение: технологии педагогического дизайна. – М., 2004.

18. Об утверждении методики дистанционных образовательных технологий (дистанционного обучения) в образовательных учреждениях высшего, среднего и дополнительного профессионального образования Российской Федерации: Приказ М-ва образования России № 4452 // Нар. образование. – 2003. – № 6. – С. 282–285.

19. Потапова Р. К. Новые информационные технологии и лингвистика: Учебное пособие. Изд. 4-е, стереотипное. – М.: КомКнига, 2005. – 368 с.

20. Солодовник А. О., Шарко В. Д. Інформаційний супровід дистанційного курсу "теорія розв’язання винахідницьких задач". – [ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ite. ksu. ks. ua/webfm_send/216

21. Сисоєва С. О. Методологічні проблеми дистанційного навчання // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. –№ 2. – С. 21– 28.

22. Система дистанційної освіти та перевірки знань: Сервер інформ. технологій каф. Фундамент. дисциплін АПБУ. – Режим доступу: httр://www. fdapbu. narod. rи. – Заголовок з екрана.

23. Створення дидактичних матеріалів з дистанційної форми навчання: Інформ. - метод. зб. / П. М. Таланчук, А. Г. Шевцов, В. Т. Бажан, В. М. Ген-ба. – К.: Ун-т "Україна", 2001. – 48 с.

24. Сысойкина М. Дистанционное образование в России [Електронний ресурс] – http://www. osp. ru/peworld/2007/09/4582050/.

25. Таналіс М. Дидактичний контекст дистанційного навчання // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. – № 2. – С. 51–57

26. Шабанов А. Г. Формы, методы и средства в дистанционном обучении // Инновации в образовании. – 2005. – № 2. – С. 102–116.

27. Шукевич Б. Шляхи поповнення терміносистеми з дистанційного навчання// Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип VI / Відп. ред. Л. О. Симоненко. – Київ.: КНЕУ, 2005. – С. 437 – 440

28. Царенко В. О. Вебінар як технологія навчального співробітництва учнів і вчителів середніх шкіл. – [ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ite. ksu. ks. ua/webfm_send/208