У 2015 – 2016 навчальному році (вересень 2015 р. – серпень 2016 р.) ми працюємо над    І етапом реалізації Проекту – підготовчим за такими напрямками:

- конкретизація проблеми на рівні педагогічного колективу в цілому та методичних об’єднань;

- створення творчої групи та планування її роботи;

- створення «банку інформації» з питань соціалізації,  здоров’язбереження та розвитку соціальних компетенцій вихованців;

- визначення основних показників для системного відстежування, виявлення рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою;

- організація роботи психолого-педагогічних семінарів з проблеми соціалізації учнівської молоді.

Методи  дослідження:

- аналіз наукової та психолого-педагогічної літератури,

- спостереження,

- анкетування,

- опитування,

- тестування,

- аналіз педагогічного досвіду вчителів і вихователів школи-інтернату  та колективів інших навчальних закладів.

Етапи шкільної соціалізації є хронологічно послідовними складовими цілісного і багатовимірного педагогічного процесу. Його метою є забезпечення базових особистісних основ життєвої готовності, соціальної компетентності та адекватності молодої людини. Ця мета утворює спільний наскрізний зміст етапів шкільної соціалізації і є внутрішньою підставою їх послідовного смислового взаємозв’язку та наступності.

Збільшення об’єму інформації, який повинен засвоїти учень у процесі навчання, значно збільшує сумарне учбове навантаження та ступінь напруги функціональних систем організму під час її виконання.

Проведені дослідження показують, що ситуації, коли можливості функціональних систем організму не відповідають вимогам навчання, не тільки призводять до низької успішності, але й викликають функціональні розлади. Особливо це є актуальним для школярів із захворюванням серцево-судинної системи.

Таким чином, існує необхідність нових підходів в застосуванні прийомів, методів, засобів навчання з урахуванням функціонального стану учня. Педагог повинен досконало володіти різними технологіями навчання і уміти прогнозувати результат своєї дії, оцінювати як позитивний, так і негативний вплив їх на здоров'я школяра.

Тому враховуючи вищезазначене педагогічним та медичним колективами школи-інтернату і було прийняте рішення про формування здоров’язберігаючого культурно-освітнього простору у школі-інтернаті, тобто цілісної системи заходів, побудованої на взаємозв’язку та взаємодії всіх факторів освітнього середовища, спрямованих на збереження здоров’я вихованців на всіх етапах його навчання та розвитку.

Мета шкільного проекту – створення здоров’язберігаючого культурно-освітнього простору, в рамках якого можлива реалізація принципів особистісно-орієнтованої педагогіки, спрямованих на формування у учнів культури здоров’я та здатності і готовності до самостійної пізнавальної діяльності, а також стійких навичок соціальної і творчої активності, що є фактором успішної соціалізації особистості.

Основними шляхами вирішення поставленого завдання є залучення вихованців до продуктивної, творчої діяльності, де немає готових відповідей, рафінованих знань – їх необхідно здобувати; знання повинні не тільки передаватися від учителя, але й набуватись, рефлексуватись та осмислюватись вихованцями та організація умов навчання, що передбачає врахування власне-особистісних функцій та суб’єктивного досвіду вихованця.

В умовах сучасних подій, пов’язаних з військово-політичною обстановкою, суспільною напругою, збройною та інформаційною агресією, а також кардинальних змін, що сталися не лише у нашому суспільстві а, насамперед, у свідомості громадян, зокрема юного покоління, спонукали до переосмислення деяких підходів до   національно-патріотичного виховання   дітей і молоді, оновлення нормативно-правової бази (прийняття нової Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді…»