Cанаторна школа-інтернат №4

    Шановні  батьки!

У період примусового карантину у більшості батьків  з’явився час для спокійного родинного спілкування  з  власними дітьми.  Така взаємодія, особливо з молодшими дітлахами, іноді  здатна додати у життя не тільки радощів, а й деяких ускладнень у вигляді дитячої метушні,  «капризів», «хникань»…

Соціально-психологічна служба санаторної школи №4 пропонує Вам короткий огляд книги батьківського консультанта з Німеччини

  Крістіани  Кутік «Воспитание в спокойствии» - К.; Наири, 2016г.

Книга має чітку структуру, дає зрозумілі рекомендації батькам щодо того, як стати для власних дітей основою безпеки, як виховувати їх без примусу у спокої та любові. Автор наполягає на тому, що батьківська любов – це не тільки обожнювання, а й мужність, принциповість, визначеність батьківської позиції.

К. Кутік стверджує, що найжорстокіші або найслабкіші засоби  взаємодії дорослого з дитиною повністю зникають там, де діти сприймають батьків, як надійних дорослих, здатних підтримати  здібності дитини, а також, за допомогою цікавих засобів та ритуалів, залучити дитину до виконання режимних ( правила, ритм, часові обмеження) норм життя.

Можна погоджуватися або не погоджуватися із життєвим досвідом автора але деякі корисні поради Ви, безумовно, отримаєте. Маємо надію, що дванадцять кроків у вихованні, представлені для розгляду К. Кутік, допоможуть  батькам зняти зайве негативне напруження  буденного спілкування з дітьми, та наповнять цю взаємодію яскравими та радісними кольорами.

У деяких з Вас виникне бажання ознайомитися з книгою самостійно, для інших ми зробили невеличкий огляд 12 кроків виховання дітей у спокої та розумінні…

Чи згодні Ви  з нашими узагальнення з представленої книги ? А вони ось які:

{C}-         батьківське виховання – це довгий шлях та наполеглива праця;

{C}-         родина та діти – джерело нашого духовного зростання;

{C}-         усім дітям потрібні люди, які з бажанням та терпінням спілкуються з ними;

{C}-         батьки  повинні надавати дітям можливість разом з ними брати участь у практичній діяльності;

{C}-         необхідно наполегливо формувати в  дітей культуру запитань у родині;

{C}-         діти капризують та погано поводять себе, якщо їм замало батьківської позитивної уваги;

{C}-         схвалення дитини повинно бути здійснено саме тоді, коли її  гарні справи «кидаються у вічі»….

Може Ви бажаєте продовжити цей перелік? Чекаємо ваших відгуків та запитань.

Соціально-психологічна служба

 санаторної школи №4

                                                                                           Квітень 2020р.

Як допомогти дітям не боятись коронавірусу

ЩО НЕОБХІДНО РОБИТИ

Спокійно та зрозуміло розповідайте дітям про ситуацію.
Уникайте спекуляцій та поширення чуток або неперевіреної інформації в присутності дітей.

Діти можуть реагувати на складну та неспокійну ситуацію по-різному:
☑ виказувати надмірну залежність від батьків чи педагогів;
☑ відчувати занепокоєння, ставати замкнутими,
☑ почуватися сердитими або надто збудженими;
☑бачити кошмари уві сні;
☑ піддаватися частим змінам настрою;
☑ мати епізоди нетримання сечі тощо.

Діти зазвичай відчувають полегшення, якщо можуть висловити своє відчуття тривоги в безпечному і сприятливому середовищі та отримати підтримку і розуміння. Кожна дитина виражає емоції по-своєму. Іноді залучення до творчих активностей, наприклад, ігрових завдань та малювання, можуть допомогти дитині розкритися. Допомагайте дітям знаходити позитивні способи висловлення тривожних відчуттів: гніву, страху, смутку.

Піклуйтеся про те, щоб дитина відчувала в цей час підвищену турботу. Діти потребують набагато більше уваги та любові дорослих під час кризових ситуацій.
Пам'ятайте, що діти часто копіюють емоційні реакції дорослого, який є для них авторитетом. Тому те, як дорослі реагують на кризу, дуже важливо.

Необхідно, щоб самі дорослі добре керували своїми емоціями  та залишалися спокійними, прислухалися до проблем дітей, говорили з ними в доброзичливому тоні та заспокоювали їх. Залежно від віку дитини, заохочуйте батьків чи опікунів частіше обіймати дітей та повторювати дітям, що вони їх люблять і пишаються ними. Тоді діти почуватимуться краще і безпечніше.

Створюйте для дітей більше можливостей гратися та відпочивати.

Максимально уникайте розлуки дітей з їх рідними. Якщо дитину потрібно відокремити від батьків або опікунів, - упевніться, що буде надана відповідна альтернативна допомога та соціальний працівник або інша відповідальна особа, яка регулярно слідкуватиме за дитиною. Надайте дитині можливість регулярно контактувати з батьками та родиною (наприклад, по телефону, за допомогою відеодзвінків). Дитина має бути забезпечена всіма заходами захисту та безпеки.

Дотримуйтесь регулярних щоденних процедур і розпорядку дня та допомагайте створювати нові рутинні правила в нових обставинах, включаючи навчання, гру та відпочинок. Якщо можливо, забезпечуйте відвідування закладів освіти, можливості для навчання чи іншої щоденної діяльності, яка не загрожує дітям та не суперечить заходам, які впроваджує система охорони здоров'я. Діти мають продовжувати відвідувати школу, якщо це не загрожує їх здоров’ю.

Чесно розкажіть дітям про те, що відбувається, та як зменшити ризик зараження і залишатися в безпеці, зрозумілими для дитини словами, залежно від віку та особливостей особистості. При цьому намагайтеся робити це спокійно. Продемонструйте дітям, як вони можуть захистити себе (наприклад, покажіть, що мається на увазі під поняттям «ефективне» миття рук).

Надання підтримки дорослим, вихователям, які займаються з дітьми під час ізоляції вдома або на карантині - теж надзвичайно важлива складова. Під час заняття з дітьми вони повинні ознайомити їх з інформацією про вірус, а також підтримувати активність дітей.

Це можна робити у вигляді:

• ритмічних ігор;
• миття рук в ігровій формі;
• перетворення прибирання та дезінфекції будинку у веселу гру;
• малювання вірусів, мікробів, які потім будуть розфарбовані дітьми;
• ознайомлення дітей із захисними індивідуальними засобами, щоб вони не лякалися, якщо необхідно буде їх використовувати;
• в цікавій формі показати, як організм захищається від вірусів.

Сім'я є головним, природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Саме батьки відповідають за створення для цього належних умов. Прислухайтесь до рекомендацій по вихованню дітей:

1.Не вчіть дитину того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості. Рекомендації вчителям щодо роботи з дітьми, що проявляють агресивну поведінку

Зважаючи на усі обставини та чинники, які беруть участь в становленні агресивної поведінки у підлітків, можна попередити або обмежити прояв агресивної поведінки. Це сприятиме зменшенню антисоціальних вчинків, які доставляють стільки занепокоєння батькам, педагогам і самому підліткові.

1. Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності підлітків - проявляти до нього більше уваги, любові та ласки, яких він потребує. Таких дітей необхідно оточити увагою і турботою, тому що яке-небудь необережне зауваження, нетактовне звернення учителя можуть викликати непередбачені наслідки.

2. Безумовно, з агресивним підлітком важко спілкуватися по-доброму, оскільки його дії викликають гнів у відповідь та роздратування, бажання покарати його. Проаналізуйте в цьому випадку свої почуття до підлітка, визнайте в собі роздратування проти нього та постарайтеся позбавитися від цього почуття, висловивши його обережними, доброзичливими словами. Скажіть йому, що ви гніваєтеся, але не на нього самого, а на те, що він вчинив. Це дуже важливий момент: можна критикувати вчинок, але не особистість в цілому.

3. Не можна використати фізичні покарання. Це може тільки закріпити агресивну поведінку. Краще викликати у дитини необхідні переживання, звертаючись до його справжніх почуттів. Це дасть дитині приклад правильної поведінки в конфліктній ситуації, та, крім того, викличе у нього почутті довіри до вас, почуття впевненості.

4. Допоможіть підліткові знайти друзів. Це сприятиме його адаптації в колективі та, можливо, збереже його від впливу поганої компанії.

5. Підтримуйте у підлітку розвиток позитивних аспектів агресивності - заповзятливості, активності, ініціативності, а також попереджайте формування її негативних якостей - ворожості, замкнутості. Це допоможе підліткові знайти своє місце в житті.

6. Постарайтеся роз’яснити підліткові наслідки його агресивної поведінки для нього самого і для оточення. Можливо, що агресивна поведінка підлітка є для нього еквівалентом поведінки, яку він засвоїв у сім'ї. І необхідно пояснити дитині, що таке поведінка - не норма.

7. Враховуйте при вихованні і навчанні підлітка його особисті особливості. Адже до агресивного підлітка потрібно особливий підхід. Його нервова система дещо відрізняється від нервової системи інших учнів. Вони більше запальні, більше ворожі. І для уникнення цієї поведінки, потрібне особливе поводження з підлітком.

8. Давайте підліткові можливість задовольняти потреби в самовираженні та самоствердженні. Недолік цього і є найчастіше причиною виникнення агресивної поведінки. Щоб ця потреба задовольнялася, покладете на підлітка яку-небудь відповідальність, наприклад, зробіть його старостою класу, або запропонуєте йому організувати який-небудь захід. Це дозволить дитині повірити у своп сили, убілити його, що бути особою можливо і без застосування агресивної поведінки.

9. Постарайтеся направити енергію підлітка в правильне русло, наприклад, в заняття в спортивних секціях, в участь в культурних заходах.

10. Необхідно проводити бесіди з батьками дитини. Поясніть їм, що вони повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей - єдність їх дій. Крім того, вони повинні постаратися обмежити перегляд підлітком відеофільмів з сценами насильства. Це стосується і комп'ютерних ігор.

11.Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виховати її для життя серед людей.

12.Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.

13.Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.

14.Будьте терплячими. Ваше нетерпіння – ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.

15.Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам»ятайте – твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов»язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

16.Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

17.Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути діяти не за наказом, а тому, що це правильно, необхідно комусь.

18.Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми , однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою сьогодні.

19.Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім»ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».

Запобігти насильству – можливо! 

-втрачає контроль над собою;

-сперечається, лається з дорослими;

-відмовляється виконувати правила;

-умисно дратує людей;

-винуватить інших у своїх помилках;

-сердиться і відмовляється виконувати прохання;

-буває заздрісною, мстивою;

-чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.

Бути уважним до потреб дитини.

Демонструвати модель неагресивної поведінки.

^ Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

Покарання не повинні принижувати дитини.

Навчати прийнятним способам виразу гніву.

Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.

^ Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.

Розвивати здібність до емпатії.

Розширювати поведінковий репертуар дитини.

Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

^ Учити брати відповідальність на себе.

Запропонуйте дитині:

зім'яти й порвати папірець;

бити подушку або боксерську грушу;

потупотіти ногами;

голосно покричати, використовуючи «склянку для криків» або трубу, зроблену з ватману;

побуцати ногою консервну банку наприклад, з-під напоїв «Пепсі-кола», «Спрайт»);

написати на папері всі слова, які хочеться сказати, зім'яти і викинути папірець;

повтирати пластилін у картонку або папірець;

постукати стіл надувним молотком.

^ Добре заспокоює дитину й знімає агресію малювання власного гніву. Після виконання малюнка, виявивши до нього щирий інтерес, поставте дитині такі запитання.

Що зображено на малюнку? Що ти відчував, коли малював? Тощо.

Конвенція ООН про права дитини (Док. ООН від 20.11.89 № 44/25, чинність в Україні з 27.09.91 ).

Концепція загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" (розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.04.06 № 229-р).

Закон України від 15.11.01 № 2789-/// "Про попередження насильства в сім"ї".

Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім"ями, які опинилися у складних життєвих обставинах (затверджено міжвідомчим наказом від 14.06.06. №1983 /388/452/221/556/596/106).

Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім"ї або реальну його загрозу ( затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.03. № 616).

Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми ( наказ МОН України від 01.02.2010 № 59).

Стаття 59 Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дити­ни як особистості.

2. На батьків покладається однакова відпо­відальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

—- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей:

— поважати гідність дитини, виховувати праце­любність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, пова­гу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів:

—— сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу:

— виховувати повагу до законів, прав, основних сво­бод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх заміню­ють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захи­щає права сім'ї.

Стаття 60

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

—- вибирати Заклад освіти для неповнолітніх дітей:

—— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти:

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових орга­нах законні інтереси своїх дітей.

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна:

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визна­чальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ри­зикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілку­вання (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову. 

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається роз­виток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.

5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — по-гано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюд­жуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, вихову­ються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей.

Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те. що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться аг­ресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жи­ти у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бу­ти справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

[Із пластового часопису «Цвіт України»).

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуд­жуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люб­лять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, тре­ба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводи­тись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаран-ням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умо­ви, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, мог­ла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не обража­ються на батьків].

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни ди­тини.

 Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов'язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред'являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п'ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з класним керівником,

вихователем або шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога та соціального педагога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого «я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з'являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

· Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

· Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

· Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

· Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

• Постійно підбадьорювати,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів,невдач ,не боятися помилок,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,! на основі психологічного «розототожнення» гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

1. У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у своїх силах.

2. Уникайте повторення слів "немає" і "не можна".

3. Розмовляйте стримано, спокійно, м'яко.

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.

8. Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, в кафе складно переживає дитина.

9. Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

10. Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

11. Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.

12. Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють.

13. Одразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку.

14. Будьте послідовні в питаннях дисципліни; якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів.

15. Завдання повинні бути простими і конкретними ("почисть зуби, а тепер одягайся", а не "збирайся до школи").

16. Підтримуйте дитину у всьому, в чому вона сильна, особливо у спорті й позашкільних заняттях.